Прощення
Прощення відіграє дуже важливу роль у житті людини. Не навчившись прощати, нам дуже важко побудувати стосунки один з одним. Справа в тому, що в процесі нашої взаємодії з людьми постійно виникають обставини, коли хтось поступає з нами неправильно. Ці неправильні дії обов’язково є у всіх людей.
Хтось їх чинить від незрілості, неуважності, недосвідченості, абсолютно не маючи бажання завдати болю чи зробити нам якусь неприємність. Хтось – через образу, в запалі почуттів, не маючи сили перемогти злобу. А чиїсь дії можуть бути заздалегідь спланованими для того, щоби спричинити нам зло.
Це життєва реальність, пов’язана з тим, що живемо у грішному світі. Навколо нас недосконалі і грішні люди, багато у чому такі ж, як і ми. Неправильні стосовно нас дії людей стають особливо важкими і болючими, коли ми намагаємося допомогти їх виправити.
Дуже часто подібна реакція людей виводить нас із себе. Порушується мир у серці. Наші відносини з ними, а часто і з іншими людьми, стають напруженими. Ми більше не спроможні намагатися допомагати комусь іншому, побоюючись, що реакція буде такою ж. З цієї ж причини, Ісус Христос спеціально підкреслює (про це йдеться в кількох місцях Нового Завіту), що, перш ніж почати допомагати іншим, нам слід бути готовими прощати
Гіркота образи або бажання помсти постійно вносять руйнівну дію у стосунки людей. Слово «прощення» в Новому Завіті означає «відпустити, або перестати триматися за щось». Прощення пов’язане з певною позицією нашої душі, яка постає в результаті того, що ми вирішуємо проявити милість до того, хто образив нас.
Прощення означає, що ми у своєму серці не тримаємо зла або образи на того, хто завдав нам болю або незручності. Простити – означає не дозволити образі і жодній формі злості визначати наше відношення до того, хто завдав нам болю. Ви продовжуєте бажати цій людині максимального добра, і робите все, що у ваших силах, щоб вона могла його досягнути.
Кілька важливих характеристик або елементів прощення допоможуть нам краще розуміти його сутність.
Прощення потрібне тоді, коли нам завдають болю
Прощення стосується ситуацій, у яких нам дійсно завдали незаслуженого болю. Тих, хто не робить нам зла, прощати не потрібно. Нам їх і так легко любити, сприймати, приймати… Прощати потрібно тим, хто якимось чином ускладнює наше життя, завдаючи болю. Інколи це може бути велике зло і великий біль. Йосип простив своїх братів, які зробили йому багато зла (Бут. 50:20). Інколи це може бути щось незначне. Наприклад, вам не подобається, як людина себе поводить. Її нестриманість, неповага, невдячність, неохайність формують у вас негативне відношення до неї. Здавалося б, це не велика справа, якщо людина не подякувала вам за зроблене добро. Але якщо у ваше серце пробралася гіркота, ця гіркота зробить вас нездатним допомогти цій людині навчитися вдячності, і, скоріше за все, серйозно ускладнить стосунки з нею. Єдиним способом, який дозволить мати стосунки з такими людьми, є прощення.
Отож, прощення потрібне як у великих, так і в дрібних ситуаціях. І там, і там потрібно «відпустити того, хто нам винен».
Прощення залежить від того, хто прощає
Прощення, це те, що відбувається в душі того, хто прощає.
«Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує»(Рим.9:16).
Ми часто бачимо причину непрощенності поза нами. Хтось або щось перешкоджає прощенню. Нам здається, що ми могли би простити, якби нам не завадили обставини, якби люди були трошки кращими, якби вони перші зробили крок до нас…
Усвідомлення провини залежить від покаяння. Але наше прощення залежить лише від стану нашого серця. Це ми маємо «відпустити провину», перестати тримати її у своєму серці. Це ми можемо або продовжити триматися за провину того, хто завдав нам болю, прокручуючи її знову і знову у своїй свідомості, або ж відмовитися від цього.
Прощення – це свідома відмова від зла
Прощення не ґрунтується на почуттях. Прощення – це рішення волі. Це свідома відмова від того, щоб злитися на особу, яка ображає, відмова від того, щоб дозволити її провині порушити мир у вашому серці. Відмова згадувати і думати про це. Мова не йде про те, щоб відмовитися згадувати і думати про цю особу взагалі. Це відмова думати про завдану образу.
Багато людей кажуть: «Я не можу простити!». Це означає, що вони знаходяться в полоні емоційної реакції, основою якої є жаль до себе, страх або гордість. Саме тому вони не хочуть відпустити провину ближньому. Часто до такого стану звикають, і навіть вважають його правильним, або ж єдино можливим. Людина постійно шукає виправдання непрощенності, замість того, щоб шукати можливості для прощення. Щоб навчитися прощати, потрібно навчитися правильно мислити, і потім на основі цього прийняти вольове рішення простити того, хто образив.
Коли ми прощаємо, то приймаємо свідоме рішення не думати і не говорити про те, що завдало нам болю і незручності.
Ми не говоримо про те, що, прийнявши рішення простити, відразу зможемо це зробити. Нам ще потрібно працювати, щоб перемогти негативні почуття. Все починається з того, що потрібно навчитися думати про прощення біблійно. Потім на основі цього приймаємо вольове рішення про відпущення провини ближньому і вирішуємо не тримати на нього зла в серці. Наше мислення і рішення простити, витісняючи гіркоту образи, зроблять можливою зміну наших почуттів.
Прощення потрібне тому, хто прощає
Є кілька причин, через які прощення потрібне для того, хто прощає, перш за все.
Прощення приносить мир!
Прощення звільняє від зла
Щоразу, коли не хочемо вигнати зло з серця, програємо. Кожного разу, коли знаходимо виправдання злу, замість того, щоб шукати можливості звільнитися від нього, приносимо собі величезну шкоду.
Зло руйнує наше життя
Воно наповнює нас гіркотою, позбавляючи миру і задоволення! Воно робить нас нещасними. Тому маємо бути особисто зацікавлені в тому, щоби прощати, визволяючись від гіркоти в серці.
Прощення робить нас здатними позитивно впливати
Зло позбавляє нас здібності правильно поступати у складних ситуаціях. Не відпустивши провини зі свого серця, зберігаючи і виправдовуючи злобу, не маємо можливості позитивно впливати. Не можемо виправити того, хто поступає з нами неправильно. Більше того, наші образа і гіркота обов’язково породжують додаткову негативну реакцію людини, яка завдала нам клопоту. Це ще більше занурює нас в образу і гіркоту. Як результат, все більше ускладнюємо своє життя. Робимось абсолютно не здатними будувати відносини навколо нас. Причина – в нашому небажанні і невмінні простити. Прощати дуже важко, але жити в стані непрощенності ще складніше.
Прощення, це не схвалення того, що зроблено
Нас можуть ображати різноманітні ситуації. Водій автомобіля попереду вас або поруч з вами створив перешкоду своїми діями. Компанія, яка продала вам якийсь товар, обманула вас, приславши не те, що обіцяла. Молода людина знехтувала ваш вік, поводячись по відношенню до вас некоректно.
Все це правильно. Простити цих людей, це не означає схвалювати їхні дії. Це означає не тримати на них зла, а щиро бажати їм добра. «Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення» (1Петр.3:9).
Зло в людях можна перемогти лише добром
«Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим.12:21).
Лише тоді, коли усвідомимо важливість і значення прощення в нашому житті, коли відкриємо своє серце для Божої любові, повіривши в Його прощення і звільнення від наших гріхів, нам буде легко прощати людей, які навколо нас. Набудемо нову здібність правильно реагувати на образи і матимемо правильне ставлення до тих, хто нас ображає.
Олексій Коломійцев