Пятидесятниця ,Зішестя Святого Духа ,Заснування Церкви
Цього тижня Церква святкує П’ятидесятницю – одне із найважливіших свят, що завершує Великодній період і відзначає початок Церкви.
Ось що потрібно знати про це свято:
Коли святкуємо і звідки походить П’ятидесятниця
П’ятидесятниця завжди святкується через 50 днів після смерті і воскресіння Ісуса, і через 10 днів після Його вознесіння на небеса. Через те, що Великдень – рухоме свято і не має закріпленої дати, П’ятидесятниця залежить від дати Великодня, але загалом вона переважно випадає між 10 травня і 13 червня.
З періодом святкування цього свята також пов’язаний період Дев’ятниці (Новенни) – дев’ять днів молитви – бо в книзі Діянь апостолів, 1 вказано, що Марія і апостоли разом «безперервно» молились дев’ять днів після Вознесіння, аж до Зіслання Святого Духа. Тепер Церква традиційно молиться Новенну до Святого Духа напередодні П’ятидесятниці.
Назва цього свята походить від грецького слова «pentecoste», що означає «50-тий».
Причина того, що П’ятидесятниця припадає на 50-тий день після Великодня, походить від паралельного юдейського свята «Шавуот», яке святкували через 50 днів після Пасхи. Шавуот деколи називають фестивалем тижнів, посилаючись на сім тижнів після Пасхи.
Спочатку це було свято урожаю, а тепер Шавуот відзначає передання Старого Завіту на горі Синай, коли Господь передав Мойсеєві заповіді на горі Синай. Щороку в цей день юдейський народ відновлює прийняття дару Тори.
Що відбувається на П’ятидесятницю?
В християнській традиції П’ятидесятниця є святкуванням сходження особи Святого Духа на апостолів, Марію та перших послідовників Ісуса, що зібрались разом у Горниці.
«Подув буйного вітру» сповнив кімнату, де вони були зібрані, і язики полум’я спочили на їх головах, і вони змогли говорити різними мовами, а також розуміти один одного. Це було настільки дивне явище, що деякі люди думали, що християни були п’яними – однак Петро наголосив, що був тільки ранок і це явище спричинив Святий Дух.
Святий Дух дав апостолам і інші дари та плоди, необхідні для виконання великого завдання – вийти і проголошувати Євангеліє усім народам. Це відбулось, щоб сповнилась новозавітня обітниця Христа (Лука 24,46-49), що апостоли будуть «одягнені в силу» перед тим, як будуть відправлені поширювати Євангеліє.
Де про це сказано у Біблії?
Основна подія П’ятидесятниці (подув сильного вітру і вогняні язики) описана в Діяннях 2,13, а решта подій (промова Петра, хрещення тисяч новонавернених) описано далі до 41 рядка.
З днем народження, Церкво!
Власне одразу після П’ятидесятниці Петро, натхнений Святим Духом, виголосив свою першу проповідь юдеям та іншим невіруючим, в якій роз’яснив писання Старого Завіту, показуючи як пророк Йоіл пророкував події і сходження Святого Духа на П’ятидесятницю.
Він також каже людям, що Ісус, котрого вони розіп’яли, є Господом, і що Він воскрес з мертвих, що вразило їх до самого серця. Коли вони запитали, що їм робити, Петро закликав їх покаятись з їх гріхів і охреститись. Відповідно до даних книги Діянь, близько 3 тисяч охрестились після проповіді Петра.
Саме тому П’ятидесятниця вважається днем народження Церкви – Петро, перший Папа, вперше проповідує і навертає тисячі нових віруючих. Апостолів і вірних вперше об’єднує спільна мова і спільне бажання та запал іти і проповідувати Євангеліє.
Традиції П’ятидесятниці у світі
Зазвичай у латинському обряді священики на це свято одягають червоні шати – символ палаючого вогню Божої любові і язиків вогню, що зійшли на апостолів.
Однак, в деяких частинах світу П’ятидесятницю називають «Білою Неділею», посилаючись на білі шати, які зазвичай одягають у Великобританії та Ірландії. Білий колір є символом голуба Святого Духа, а також кольором одягу, який в цей день одягають катехумени, що хочуть охреститись.
В італійській традиції на П’ятидесятницю зі стелі храму розвішують пелюстки троянд, що нагадує чудо сходження вогняних язиків, а в деяких частинах Італії П’ятидесятницю деколи називають «Pascha Rosatum» (Великодні троянди).
У Франції є традиція під час Літургії дути в труби, що має нагадувати про звук буйного вітру Святого Духа.
В Україні ці дні традиційно називають Зеленими святами. Усі храми та оселі прикрашають у зелень. Це ще старозавітня традиція. Вибраний народ з нагоди цього дня вдячності Богові за урожай прикрашав свої помешкання зеленню. У Новому Заповіті це свято набуває глибшого аспекту. Зелень – це те, що росте і живе. Дух Святий – той, який дає буття усьому. Для нас зелень символізує життя в Бозі. Бо, коли ми чинимо гріх, то відчуваємо, як помираємо. А коли йдемо до сповіді, то доторкаємося до Бога-Духа Святого і оживаємо. Зелень – символ Божого життя.
За матеріалами CNА
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++ 2
У свято П'ятидесятниці згадується і прославляється зішестя на апостолів Святого Духа у вигляді вогненних язиків.
Свою назву це свято отримало тому, що ця подія відбулася під час старозавітнього свята П'ятидесятниці, яке відзначалося після іудейської Пасхи в 50-й день. Також це свято називають Днем Святої Трійці. Це пояснюється тим, що зішестям Святого Духа на апостолів прославилась третя Особа Пресвятої Трійці і підтвердилось вчення Господа Ісуса Христа про Триєдиність Божу.
П'ятидесятницю євреї називають «Шавуот» і почитають як одне із найбільших свят. Цього дня згадується дарування Синайського Закону (Тори), отриманого ними через 50 днів після виходу їх з єгипетської неволі. Це свято було (та і залишається досьогодні) урочистим і радісним.
О третій годині в Сіонській світлиці (Дії 1, 13), де перебували після Вознесіння Христа в постійній молитві апостоли та Марія, Мати Ісуса, раптово почувся шум з небес, який наповнив весь дім і був чутний далеко за його межами. В повітрі з'явилося безліч вогненних язиків, вони на мить опустилися на голови апостолів і лише світили, але не палили. Разом з цими зовнішніми явищами відбулося і внутрішнє, в душах апостолів - "наповнилися всі Духа Святого". І в такий спосіб Дух Святий назавжди наповнив Собою душі апостолів та інших віруючих у Христа. Іншими словами, тоді і почало сповнюватися те старозавітнє провіщення, в якому Господь урочисто пообіцяв, що "виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старшим вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння" (Йоїл 2, 28).
Будучи безтілесним, Святий Дух обрав чуттєве знамення, щоб тим відчутніше явити Свою присутність. "Бо, - навчає св. Григорій Богослов, - як Син Божий з'явився на землі, то і Духу Святому належало з'явитися".
Як тільки вогонь Божественний запалав в душах апостолів, вони піднесли до неба слово хвали і подяки Господу за Його благодіяння для роду людського. І кожен з облагодатнених почав говорити на якій-небудь, до цих пір йому невідомій, мові й, передусім, тієї країни, де він ніколи не був. Це знання для апостолів було даром Духа Святого, необхідним, зокрема, для розповсюдження Євангельської Істини в усьому світі.
Тим часом, шум з неба привернув до Сіонської світлиці безліч іудеїв та прозелітів. Вони були вражені несподіваним для них явищем: учні Христові, переважно галілеяни за походженням, люди, здебыльшого, малоосвічені, раптом заговорили іноземними мовами. І хоча надзвичайно різноманітною була юрба присутніх за походженням і мовою, проте, кожен чув якогось одного проповідника, який прославляв Бога мовою його країни. Здивування багатьох перейшло в жах, але знайшлися і нечестиві, які "насміхаючись, говорили", що апостоли, мовляв, "напилися солодкого вина" (Дії 2, 13). Тоді св. апостол Петро виголосив свою першу публічну проповідь, в якій вказав славну подію, що сталася цього дня, на виконання стародавніх пророцтв і завершення тієї великої справи порятунку людей, яку здійснив на землі розп'ятий і воскреслий Господь Ісус Христос. Проста і коротка була перша християнська проповідь, але оскільки устами апостола Петра віщав Дух Святий, слова його проникли в серця слухачів і перемогли їх завзятість.
Вислухавши його, "вони розжалобились серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: Що нам робити, браття?" "Покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів, і дара Святого Духа", - відповідав їм Петро. Після цього "охоче прийняли слово" і негайно покаялися, увірували, хрестилися, і до Церкви Христової "приєдналося в той день душ близько трьох тисяч" (Дії 2, 37-41). Так, повним торжеством Святого Духа над невіруючими закінчилася ця подія. Триразово Ісус Христос дарував учням Духа Святого: спочатку через страждання - неявно (Мт.10, 20), після воскресіння через подих - виразніше (Ін.20, 22), а нині - разом з Богом Отцем послав Його істотно і дуже наочно й переконливо. І таким чином стали вельми й особливо реальними і дієвими звернені до них, а також, загалом, і до всіх - дійсно духовно "народжених згори" (Ін.3, 3,7) і боговідданих, практикуючих християн, зокрема, такі слова Ісуса, що "ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам" (Лк.10, 19). Або теж саме, за напоученням св. апостола Якова, "отже, покоріться Богові та [відважно й рішуче] противтеся дияволові, і він утече від вас" (Як.4, 7). І, в результаті, "тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над [нечестивими і] беззаконними бачити" (Пс.90, 8).
Свято Святої Трійці встановлено апостолами. Після дня зішестя Святого Духа вони почали щорічно святкувати День П'ятидесятниці і заповідали згадувати цю подію всім християнам (1Кор.16, 8; Дії 20, 16). Свята Церква підносить загальне славослів'я Пресвятої Трійці і вселяє нам, щоб ми оспівували "Безначальнаго Отця, і Собезначальнаго Сина, і Сопрісносущного і Пресвятого Духа" - "Трійцю Єдиносущну, Рівносильну і безначальну".
В IV столітті святим Василієм Великим були складені уклінні молитви, що читаються донині під час святкової вечірні. Щоб зберегти віруючих в побожному стані і зробити їх здатними, за прикладом апостолів, до скоєння колінопреклонінь і молитов на честь Святого Духа, до гідного прийняття безцінних дарів благодаті Божої, вечірню покладено проводити слідом за літургією.
На Трійцю в Україні, та й не тільки, прийнято прикрашати храми, собори і будинки гілками дерев, травою і квітами. Так святкувала П'ятидесятницю Церква Старозавітня; так, ймовірно, була прикрашена і Сіонська світлиця в той благословенний день.
П’ятдесятого дня - після Свого славного воскресіння - Господь Ісус зіслав Святого Духа на Апостолів і Марію, які перебували на молитві у Горниці (Вечірнику). Так сповнилася обітниця Христа: «Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця походить, то Він і свідчитиме за Мене» (Ін.15, 26). У день П’ятидесятниці Христова Церква, оживлена і проваджена Святим Духом, розпочала проповідування Доброї Новини про спасіння і Царство Боже для всіх народів, починаючи від Єрусалиму і всієї Святої Землі "та аж до краю землі" (Дії 1, 8). І в тих живих християнських спільнотах і громадах, де в тогочасі пильнували та й нині - і саме для ефективної й успішної "проповіді Євангелія всьому творінню" - пильнують і належно дбають про постійне утвердження, зростання та віднову своїх членів у дарах і подах духовних, як наголошував Сам Христос, цих - правдиво й активно "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк.16, 15,17,18).
При цьому дуже важливо й нагально, аби всі християни, згідно волі й бажання Ісуса, висловлених Ним в Його Архиєрейській молитві до Бога Отця, "щоб усі були єдине" і "щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів [і увірував] світ, що Ти [Отче] послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене" (Ін.17, 21,23). "Увірував" і таким чином спасся.
Зіслання Святого Духа
– одне з найважливіших християнських свят в усьому літургійному році. Воно остаточно сповняє діло Воскреслого Спасителя, Який не тільки - на cлужінні Господу і людям та твердій і незламній вірі Своїх учнів і послідовників й, зокрема, у Божі об'явлення й обітниці - заснував Новозавітню Церкву, а й довірив її опіці й провадженню Святого Духа. Після рішення ельвірського синоду (306 р.), коли у Церкві було запроваджене окреме свято на честь Святого Духа, відзначення тривали не два дні, як зараз, а цілих сім. Синод у Сансі (1140 р.) дав нам глибоке визначення: «Святий Дух є душею світу».
У старозавітній традиції відповідником Зелених Свят було свято Шавуот (Хаг Матан Тора – день дарування Тори). Крім того, що цей день означав собою початок збору пшениці, він також відповідає старозавітньому рахунку: на 50-й день після виходу з рабства вибраний народ наблизився до гори Синай, де Мойсей отримав заповіді. Цей рубіжний день для виходу з єгипетської неволі, пов’язаний із природним ритмом сільського господарства, став важливою віхою в Ізраїлі. Це - не тільки приношення хлібів. Дарування заповідей, створення Тори означало договір Ізраїля з Богом – бути для Нього «царством священиків і святим народом». Вочевидь, Новий Ізраїль, яким є Церква Христова, всі охрещені й навернені до Господа, має участь у царській, священицькій та пророчій місії Христа на підставі зісланого нам Духа.
Відзначаючи це свято, яке ще називають днем народження Церкви, варто не тільки дякувати Богові за Його Святого Духа, Яким Він провадить та повсякчас пробуджує й відновлює Церкву і повчає кожного віруючого, а й пригадати нашу християнську гідність як «царства священиків».
Після Вознесіння Ісуса апостоли перебували в Єрусалимі, у Вечірнику, очікуючи «обітниці Отця». Тому в Католицькій Церкві прийнявся звичай новенни – дев’ятиденної молитви в очікуванні на свято Зіслання Святого Духа.
Це свято є виразно євангелізаційним, бо ж апостоли, які вийшли (разом із Самим Христом-людиною) із старозавітньої традиції, отримали у Святому Духові, поміж іншого, дар промовляння до людей різних мов. А потім (пор. Дії 10, 44-46) той самий Святий Дух зійшов на язичників під час проповіді Петра. Сам Святий Дух від початків Церкви свідчить, що Спасіння має бути проповідуване всім, що воно не «застережене», як авторське право чи приватний патент, для окремої групи осіб. І що Церква, як, насамперед, містичне Тіло Христове, в якій присутні різні - дещо відмінні культурно-теологічні традиції східного і західного походження, деномінації та юрисдикції, є Вселенською, щонайперше, в їх спільному проповідуванні Слова Божого: від рідної хати «та аж до краю землі».
У східній традиції день Зіслання Святого Духа відзначається як свято Пресвятої Трійці. Римо-Католицька Церква виділяє окреме святкування на честь Третьої Особи Трійці – найбільш таємничої і малознаної, даючи своїм вірним нагоду більше замислитися про Духа, Його присутність, роль і значення в житті кожного християнина і всієї Церкви.
Джерело : www.credo-ua.org
